Дипломная работа: Економічні основи функціонування ринку банківських послуг в Україні
Стосовно банків та інших фінансових
посередників інституціоналізація означає повний розвиток і швидке зростання
методів залучення заощаджень. Інституціоналізація процесу заощаджень почалася
незабаром після другої світової війни, досягнувши найвищих темпів за останні
десятиліття. З погляду інвестиційної діяльності банків, інституціоналізація
торкається трьох аспектів: по-перше, операцій інвестиційних банків як ділерів у
великомасштабній торгівлі цінними паперами, що пов'язано з великими розмірами
угод і швидким укладанням їх; по-друге, діяльності інвестиційних банків як
творців ринку і його розвідників; по-третє, ролі інвестиційних банків у злитті
компаній.
Глобалізація - це злиття або
з'єднання фінансових установ і ринків у масштабах усього світу. Вона пов'язана
з інтернаціоналізацією фінансових установ і ринків. Десять років тому тільки
найбільші фірми, в основному комерційні та інвестиційні банки, наважувалися
виходити на цю арену. Зараз усе більше й більше фінансових компаній різного
роду і розміру провадять справи на міжнародних ринках, особливо в трьох
головних фінансових центрах світу: Лондоні, Нью-Йорку й Токіо.
Сек'юритизація (від англійського
Sесиrіtties- цінні папери) означає продаж позик, оформлених як цінні папери і
саме в такому вигляді проданих інвесторам. Такі цінні папери привабливі для
інвесторів, тому що вони звичайно передбачають деномінацію, річний дохід,
ліквідність і ризик - на умовах кращих, ніж ті, які може мати простий власник
особистих активів. Ключові категорії для розуміння процесу сек'юритизації -
ризик, ліквідність, винагорода й обмеження щодо капіталу. Розглянемо спочатку
чинник ризику. Продаючи позики, ініціатор сек'юритизації перекладає ризик на
інвестора, яким може бути інша фірма. Що стосується чинника ліквідності, то
продані позики дають можливість банкам збільшити ліквідність. У процесі продажу
позик банки збільшують комісійну винагороду за високий клас своїх експертиз і
надійність умов надання позик. До того ж, якщо вони обслуговують позики і цінні
папери, тобто збирають процентні платежі і пересилають їх інвесторам, вони
одержують винагороду за послуги. Нарешті, якщо регульовані державою банки
стикаються з балансовими обмеженнями у формі мінімального процентного
співвідношення капіталу й активів, це може змусити їх вилучити активи зі своїх
балансів. Шляхом сек'юритизації позик банки можугь упоратися з такими
обмеженнями, а одержуючи винагороду за послуги,- намагатися зберегти
прибутковість. Як бачимо, операції по сек'юритизації пояснюються комбінацією
чинників, залежно від ризику, ліквідності, винагороди за послуги й обмежень,
пов'язаних з капіталом.
Сучасне уявлення про сферу фінансових
послуг майбутнього полягає в тому, що традиційні кредитні установи, такі, як
комерційні банки й ощадні інститути, будуть зведені до ролі організаторів
кредитів, тоді як реальна фінансова міць перейде до сек'юритизаторів активів -
інвестиційних банків. Цей сценарій допомагає пояснити, чому комерційні банкіри
так охоче займаються нині інвестиційною діяльністю.
Ще одною тенденцією в розвитку
банківської справи є універсалізація операцій сучасних комерційних банків. У
рамках тенденції до універсалізації швидкий розвиток одержали нетипові раніше
для комерційних банків операції - лізинг, факторинг, проектне фінансування,
управління портфелем інвестицій клієнтів, консультаційні послуги тощо. Провідне
положення в процесі універсалізації банківської діяльності - це корінний
перегляд комерційними банками концепції взаємовідносин зі своїми клієнтами,
значною мірою обумовлений стабілізацією ринку кредитних капіталів західних
країн, розширенням його учасників і, як наслідок, - посилення конкурентної
боротьби між ними. Багато банків зіткнулися з необхідністю пошуку нових
підходів до підвищення дохідності своїх операцій. Часткове розв'язання ця
проблема знайшла не тільки у збільшенні числа запропонованих клієнтам послуг,
але й у якісній переоцінці структури операцій із клієнтами, зниженні питомої
ваги ощадно-позикових операцій і збільшенні обсягів операцій із цінними
паперами, проведених за рахунок клієнтів і на користь останніх, про що ми вже
говорили вище.
В міру посилення специфіки діяльності
клієнтів на міжнародних ринках банки усе більше уваги приділяють наданню їм у
різних формах послуг консультаційного характеру, в тому числі складання
детальних фінансово-економічних звітів про стан справ у країні, що цікавить
клієнта, добір потенційних партнерів. надання інформації юридичного характеру
тощо. Водночас на початку 80-х років зародилася тенденція створення, окрім
мережі кореспондентських відносин, філій та представництв так званого
"комплексного обслуговування за кордоном".
Тенденція до універсалізації
банківської діяльності характерна в останні роки для кредитних систем усіх
країн із розвинутою ринковою економікою, причому в кожній із них вона має свої
особливості. Найбільшого розвитку ця тенденція набула в банківській системі
Німеччини, де домінуючу роль відіграють універсальні комерційні банки, які
складають близько 90% кредитних установ країни і здійснюють різні види
банківських операцій, за винятком емісії банкнот і надання іпотечних кредитів.
Серед банків Великої Британії особливо вирізняється так звана "велика
четвірка", до якої входять універсальні за видами здійснюваних операцій
банки, що мають найбільші загальні активи і прибуток. Універсальний характер мають
також операції, які проводять комерційні банки Швейцарії, Нідерландів,
Норвегії, Швеції, Бельгії, Люксембургу та інших країн.
Інвестиційні послуги зарубіжних
банків - це фінансово-посередницька діяльність банків по випуску боргових і
фінансових зобов'язань і їх наступному розміщенню з метою залучення додаткових
коштів для забезпечення поточної діяльності та реалізації стратегічних планів
розвитку корпорації.
Інвестиційні послуги
являють собою систему взаємовідносин банківських інвестиційних інститутів, інвесторів,
брокерсько-посередницьких фірм, рейтингових агентств, бірж. Перспективність
розробки даного напрямку банківської діяльності зумовлена ростом обсягу інвестиційних
угод на фондових ринках, концентрацією капіталу, інтернаціоналізацію та
глобалізацію ринку інвестиційних банківських послуг.
Інвестиційний процес
складається з вибору інвестиційної політики, аналізу ринку цінних паперів,
формування портфеля і оцінки його ефективності.
Найбільш поширеними
інвестиційними послугами, що надаються інвестиційними банками є:
- послуги банку як лід
- чи соменеджера чи учасника синдикату з організації випуску, відповідального
за продаж облігацій інвесторам через підконтрольні фонди і дочірні структури, і
викупу частини облігацій у випадку падіння інтересу інвесторів до даного
випуску;
- послуги банку як
податкового агента і довірителя, що представляє інтереси емітента і покупців
облігацій для оптимізації оподаткування і управління портфелем єврооблігацій;
- послуги банку як
лістингового агента, що призначається емітентом і відповідального за реєстрацію
випуску на Лондонській фондовій біржі;
- послуги банку як
агента-платника, що призначається емітентом і відповідального за акумуляцію і
виплату суми облігацій інвесторам у відповідності з графіком погашення;
- послуги
банку-депозитарія, відповідального за зберігання і ведення розрахунків за
угодами з облігаціями;
- консультативні
послуги юридичного радника, що призначається спільним рішенням емітента і
лід-менеджера.
Перевага сек'юритиції в тому, що при
використанні традиційних інвестиційних банківських послуг з випуску акцій чи
облігацій першочергове значення має фінансовий стан позичальника, його кредитна
історія, досвід роботи на фінансових ринках. Сек'юритиція передбачає випуск
нових боргових зобов'язань, свого роду випуск "зобов'язань під
зобов'язання", що дозволяє позбутися ризиків дебіторів і дає можливість
залучення додаткових ресурсів для оплати cвоїх зобов'язань.
Традиційне банківське кредитування
поступово поступається місцем складним інвестиційним банківським продуктам. Їх
мета - перенесення ризиків позичальника з банківського балансу на
інвестиційійні інститути, збільшення капіталу корпорацій, реалізація стратегії
їх розвитку.
Сфера банківських послуг в області
корпоративних фінансів включає:
- злиття і поглинання;
- фінансове консультування;
- консультації з приватизації;
- виділення частини власності;
- реструктуризація заборгованості;
- контрольовані аукціони;
- пошук стратегічного партнера;
- створення спільних підприємств.
Надання послуг в області корпоративних
фінансів є вигідним і перспективним бізнесом: 1 - ці послуги надаються тільки
великим корпораціям, що бажають скористатися послугами банку для розвитку
контактів і ділових відносин на регіональних фінансових ринках; 2 - мінімальна
сума угоди в області корпоративних фінансів традиційно складає 100 млн.дол.
Темпи росту комісій за дані послуги досягають 15-29% в рік. Наприклад, у
Німеччині оборот лише консультативних послуг клієнтам, пов'язаних з їх поточною
діяльністю, досягає 9 млрд.марок. Надання послуг в області корпорацій фінансів
доступно лише великим банкам та інвестиційним установам.
Стратегія зливань і поглинань
банківських інститутів і корпорацій спрямована як на придбання з метою
розширення ринку і зони присутності, так і на оборонне злиття (поглинання) з
метою зміцнення позицій на ринку.
Фінансове консультування включає такі
послуги:
- проведення процедури комплексної
перевірки компанії;
- фінансове моделювання;
- оцінка інвестиційної привабливості;
- аналіз ринку здійснення угоди;
- складання бізнес-плану компанії;
- підготовка інформаційного
меморандуму для інвесторів та
учасників угоди;
- вибір потенційних інвесторів;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 |
