Дипломная работа: Аналіз та аудит фінансового стану
Суб'єктами аналізу
виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності
підприємства користувачі інформації. До перших належать інвестори,
постачальники, клієнти, податкові органи, персонал підприємства і керівництво
[26].
Кожний суб'єкт
аналізу вивчає інформацію, керуючись власними інтересами управління фінансами
та іншими видами активів. Аналіз фінансової звітності проводиться з метою
прийняття оптимального управлінського рішення, тому він призначений для
внутрішнього користувача - адміністрації, а також власника. Зовнішні користувачі
- постачальники, покупці, акціонери без права участі в управлінні та інші
категорії - користуються результатами фінансового аналізу зі згоди внутрішніх
користувачів і в установленій формі.
Основна мета
фінансового аналізу - виявлення суттєвих зв'язків і характеристик фінансового
стану підприємства для вироблення оптимального управлінського рішення в
управлінні капіталом. Ця мета досягається шляхом визначення ключових (найбільш
інформативних) параметрів, які дають об'єктивну і точну характеристику фінансового
стану підприємства, одержаних прибутків (збитків), змін у складі активів і
пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і
менеджера може цікавити як поточний фінансовій стан підприємства, так і його
проекція на найближчу перспективу чи більш віддалений період [20].
Фінансовий аналіз
як вид супутніх аудиту послуг. Стандартами з надання супутніх послуг у складі
Міжнародних стандартів проведення аудиту (IAG/ RS) визначені зміст і завдання
аудиторських робіт [22]. Стандарт з аналізу фінансової звітності виділений в
окремий розділ, в якому описуються процедури, які аудитор повинен передбачити
для його виконання. Цей норматив належать до аналізу фінансової звітності, але
може застосовуватись і до аналізу іншої фінансової інформації:
Перед початком
проведення фінансового аналізу клієнт і аудитор узгоджують такі позиції:
мета та основні
завдання виконання аналітичних послуг;
масштаби аналізу;
терміни виконання
та умови виконання робіт;
форму
аудиторського звіту та представлення в ньому результатів проведеного
аналітичного дослідження;
положення про те,
за яких обставин аудиторський висновок не може бути сформульованим.
При проведенні
аудиторської перевірки мета аналізу реалізується у формі рішення конкретного
управлінського завдання, поставленого перед аудитором. Прикладами аналітичних
завдань можуть бути:
аналіз динаміки і
структури статей балансу;
аналіз ліквідності
балансу;
аналіз фінансового
стану і платоспроможності;
факторний аналіз
прибутку;
аналіз
рентабельності;
експрес-аналіз фінансового
стану підприємства;
комплексний аналіз
фінансово-господарської діяльності підприємства тощо.
У ході роботи
аудитор повинен використовувати специфічні процедури, що являють собою (в їх
логічній послідовності) методику проведення фінансового аналізу.
Фінансовий аналіз
діяльності підприємства поділяють на дві великі категорії: внутрішній і
зовнішній. Цей поділ обумовлений, по-перше, користувачами фінансової
інформації, по-друге, джерелами фінансової інформації.
Фінансовий аналіз,
який проводиться аудиторськими фірмами, за формою є зовнішнім фінансовим
аналізом: він проводиться сторонньою щодо підприємства організацією, базується
на тому обсягу інформації, який аудитор згідно із законом і укладеним договором
має право одержати від замовника. Але по суті виконуваних процедур і цілей
фінансовий аналіз діяльності підприємств, який проводиться аудиторськими
фірмами, має багато спільних рис із внутрішнім фінансовим аналізом. Особливо
яскраво це виявляється при проведенні аудиторською фірмою фінансового аналізу
діяльності підприємства, яке має статус постійного клієнта. У цьому разі
аудитор-аналітик володіє практично повною інформацією про виробничо-комерційну
діяльність підприємства за тривалий період часу, а сам аналіз ставить
різноманітні завдання (в тому числі й підготовку бази для прийняття
управлінських рішень адміністрацією підприємства).
Еволюція розвитку
аудиту за кордоном і в нашій країні показує, що в сучасних умовах все більше
зростає роль аналітичних робіт у діяльності аудиторських фірм, бо адміністрації
підприємства, засновникам, акціонерам і партнерам необхідна повна і ґрунтовна
інформація про фінансову незалежність і фінансову стійкість підприємства,
стабільність його функціонування. Крім того, клієнтів цікавить не тільки
поточний фінансовий стан підприємства, а й перспективи зростання, очікувані
наслідки від прийняття рішень, сканування можливостей досягнення стратегічних
цілей. Саме тому при проведенні аудиторських перевірок усе частіше почав
використовуватись фінансовий аналіз, як один із видів економічного аналізу,
який розуміється в аудиті як метод пізнання фінансового механізму підприємства,
процесів формування і використання ресурсів для його оперативної й
інвестиційної діяльності. Це вид супутніх аудиту послуг.
Тенденція до
збільшення аналітичної спрямованості аудиторських послуг не є національною
особливістю України. Це об'єктивний процес, який відбувається в усіх країнах.
Так, у середині 50-х років західні аудитори усвідомили, що в ході перевірки
господарської діяльності необхідно вивчати не тільки документи і звітність, а й
саму організацію господарських і технологічних процесів.
В бухгалтерському
обліку це називається ефектом Катона (римський письменник Марк Порцій Катон,
234-149 до н. е), стверджував, що вивчати успішність господарської діяльності
маєтку необхідно не за обліковими книгами, а шляхом особистого огляду) [19].
Нині західні аудитори не обмежуються перевіркою фінансової звітності, а
додатково дають якісну оцінку діяльності організації, економічності,
ефективності і результативності її роботи.
Особлива
актуальність проведення фінансового аналізу для України полягає в тому, що на
відміну від США і країн Західної Європи, керівники підприємств у нашій країні,
як правило, мають технічну, а не фінансову освіту, а бухгалтери володіють
знаннями переважно в галузі обліку і звітності. За цих умов основною метою
аудиту в Україні має стати допомога спеціалістам підприємства в удосконаленні
постановки обліку і звітності, підвищенні економічної обґрунтованості
управлінських рішень.
Аудитор має
прагнути не стільки виявлення окремих помилок і навмисного викривлення обліку і
звітності, скільки знаходження систематичних порушень в обліку, економічної
необґрунтованості управлінських рішень.
Така постановка
аудиту приводить до переважання в ньому аналітичних, а не контрольних функцій.
Інститут аудиту
виник із потреби власників і контрагентів акціонерного товариства в об'єктивній
інформації про стан справ на підприємстві. У зв'язку з ним для розробки
методики фінансового аналізу варто розглянути проблем и аудиту з точки зору
теорії агентів. Підхід теорії агентів до аудиту полягає в класифікації типових
учасників економічного процесу і вивчення їх потреб.
Одержувачами
висновку (звіту) аудитора є власники підприємства, тобто висновок адресується
саме їм. Але висновком аудитора користуються не тільки власники, акціонери, а й
банки, кредитори, податкові органи, працівники і профспілки, інвестори,
покупці, постачальники, фінансові посередники (брокери, біржові аналітики). Для
них аудиторський висновок часто - єдиний доступний незалежний погляд на стан
справ підприємства, що базується на Детальному дослідженні його реєстрів і
документів. Тому виникає проблема відповідальності аудитора перед третіми
особами [14].
При цьому
прихильники концепції "вузького погляду" на відповідальність аудитора
перед третіми особами стверджують, що аудитори не можуть притягатись до
відповідальності на невизначені суми, перед невизначеним колом осіб протягом
невизначеного часу. Обов'язковою умовою для притягнення аудитора до
відповідальності перед третіми особами є фактичне знання ним того, що визначені
треті особи (позивачі) будуть покладатись на результати роботи аудитора.
Прихильники ж
концепції широкого трактування відповідальності аудитора, навпаки, вважають, що
основою для офіційного підтвердження відповідальності аудитора є не фактичне
знання конкретного позивача, який буде використовувати інформацію, що міститься
у звітності, і покладатись на неї, а фактичне знання обмеженої групи, яка буде
використовувати інформацію, що міститься у звітності і покладатись на неї.
Аудитори, які висловлюють думку про публічну звітність, що надходить в
громадське користування, повинні враховувати найбільш імовірні цілі
використання цієї звітності.
Подальший розвиток
теорії широкого підходу полягає у визнанні питомої ваги "недбалості" аудитора
при проведенні аудиторської перевірки та "недбалості" третьої особи,
яка покладалась на результати аудиту при прийнятті певних управлінських рішень.
Мета аудиту
полягає у висловленні об'єктивного і достовірного висновку про господарську
систему. Чим реальніше аудиторський висновок відображає економічну ситуацію на
підприємстві, тим більшою в майбутньому буде довіра до цієї аудиторської фірми,
тим більше користувачів покладатиметься на цю думку при прийнятті рішень про
вкладення коштів і встановлення ділових відносин з проаудійованим
підприємством. Зростання ділової активності підприємства супроводжується
додатковими доходами, для одержання яких воно готове понести додаткові витрати
на якісну послугу аудиторської фірми. А одним із перспективних напрямів
підвищення об'єктивності і достовірності висновків про господарську систему є
застосування в практиці аудиторських організацій прийомів і методів фінансового
аналізу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 |
