Курсовая работа: Формальдегід та методи його визначення
Розрахунки
Кількість речовини в пробі визначається шляхом порівняння площі
плями проби з площею плям стандартних розчинів. Кількість визначуваного формальдегіду
в пробі (у тому або іншому органі) розраховується в мкг/г по формулі:
C1 - C2
g = ------------- мкг/г, де
0,5
C1 - кількість формальдегіду в органі піддослідної тварини, мкг;
C2 - кількість формальдегіду в органі контрольного тварини,
мкг;
0,5 - навішування узятого для аналізу органу, г [8].
3.2 Визначення вільного формальдегіду з реактивом Несслера
Вільний
формальдегід відгонять із зразка полімеру з водяною парою і визначають в
конденсаті, окисляючи його в лужному середовищі реактивом Несслера. Ртуть, що
виділилася, після підкисляючого розчиняють в розчині йоду і надлишок йоду
титрують розчином тіосульфата натрію.
Реактиви
Тіосульфат натрію, 0,1 н. розчин.
Йод, 0,1 н. розчин.
Гідроксид натрію, 50%-ний розчин.
Хлористоводнева кислота, 10%-ний розчин.
Реактив Несслера. Змішують 25 г металевій ртуті з 28 г кристалічного йоду, додають 55 г йодиду калію і близько 100 мл дистильованої
води. Суміш енергійно збовтують до обезбарвлення (допускається слабо-жовте
забарвлення), фільтрують в мірну колбу місткістю 500 мл, розбавляють дистильованою
водою до мітки і добре перемішують.
Фуксинсірчиста кислота. Розчиняють 0,2 г фуксину (п-фуксин для приготування фуксинсірчистої кислоти) в 120 мл гарячіше дистильованої води,
розчин фільтрують і після охолоджування додають 2 г безводного гідросульфіту або 2,4 г сульфіту натрію і 2 мл хлористоводневої кислоти (р= = 1,19
г/см3), переносять розчин в мірну колбу місткістю 200 мл, доливають дистильовану
воду до мітки і добре перемішують. Розчин зберігають в темній склянці з притертою
пробкою. Термін дії розчину біля 1 року.
Виконання аналізу. Для визначення змісту вільного
формальдегіду використовують конденсат, одержаний при визначенні змісту
вільного фенолу, перевіривши повноту відгону на негативну реакцію з фуксинсірчистою
кислотою. Піпеткою переносять 25 мл конденсату в конічну колбу з притертою
пробкою місткістю 250 мл, додають 10 мл реактиву Несслера, 25 мл 50%-ного
розчину гідроксиду натрію, закривають пробкою і збовтують протягом 5 мін. Коли
вміст колби придбаває темно-сіре забарвлення (виділення ртуті), підкисляють
суміш 50 мл 10%-ний хлористоводневої кислоти і, не даючи їй охолодитися,
додають 20 мл 0,1 н. розчину йоду. Колбу закривають пробкою, збовтують до
повного розчинення ртуті і надлишок йоду титрують 0,1 н. розчином тіосульфату
натрію, як описано вище.
У аналогічні х умовах проводять контрольний досвід.
Метод заснований на витяганні формальдегіду із зразка води з
додаванням ацетону, фільтрації для відділення полімеру і подальшому
колориметричному визначенні комплексу формальдегіду з фенілгідразином.
Апаратура і реактиви
Фотоелектроколориметр ФЕК-56М (або іншої марки). Колби мірні
місткістю 50, 500 мл. Піпетки місткістю 1,5 мл. Ацетон, хч.
Гидрохлорид фенілгидразину, 1%-ний водний розчин. Фероціанід
калію, 8%-ний розчин.
Виконання аналізу. Навішування зразка 0,5 г, зважену з погрішністю не більш 0,0002 р. поміщає в колбу місткістю 500 мл, в яку заздалегідь
введено 2 мл ацетону, додають дистильовану воду до мітки, перемішують і
фільтрують через подвійний фільтр «синя стрічка».
Аліквотну частина фільтрату 1—5 мл (якщо аліквотна частина
менше 5 мл, її доводять водою до цього об'єму) поміщають в колбу місткістю 50
мл і підливають 1 мл свіжоприготовленого 1%-ного розчину гідрохлориду
фенілгидразину. Через 10 мін додають 0,5 мл свіжо приготовані розчини j ферроціаніду
калію і 3 мл концентрованої хлористоводневої кислоти. Об'єм доводять до мітки,
перемішують і ізміряють оптичну густину забарвленого в червоний колір розчину в
кюветі з відстанню між робочими гранями 10 мм на фотоколориметрі із зеленим світлофільтром № 4. Контрольним розчином служить фільтрат (1— 5 мл), розбавлений
водою до 50 мл. Зміст формальдегіду знаходять по графіку, побудованому по
оптичній густині стандартних розчинів формальдегіду, зміряним в тих же умовах.
Стандартний розчин формальдегіду готують з розчину формаліну,
в якому заздалегідь встановлюють зміст формальдегіду титриметричним методом.
Інші методи визначення вільного фенолу і формальдегіду.
Газохроматографічне визначення вільного фенолу і формальдегіду
у фенолових смолах засновано на обробці останніх водним розчином гідроксиду
натрію з подальшим хроматографуванням формальдегіду [13].
3.3
Реакція з флороглюцином
При нагріванні розчину формальдегіду з флороглюцином і
концентрованою сірчаною кислотою випадає білий осад, що поступово міняє свій
колір в жовтувато-червоний [41].
Було запропоновано також вести цю реакцію в 10-процентному
розчині їдкого натру і одержане забарвлення порівнювати із забарвленням суміші
з 0,025 - процентного розчини конго червоного і 0,01-процентного розчину
метилового оранжевого [42]. За допомогою останнього методу вдається знайти
формальдегід безпосередньо в сечі. Гексаметилентетрамін необхідно перед
випробуванням піддати перегонці.
3.4 Реакція з орцином [43]
2 мл розчини, що містить не менше 2 міліграм формальдегіду,
обробляють 10 краплями розчину орцина і хлориду заліза (III) 6,0 г орцина і 40 крапель 10-процентного розчину хлориду заліза (III) в 200 мл спирту] і 2 мл
концентрованої соляної кислоти; негайно випадає білий осад. У разі менших
кількостей формальдегіду осад випадає тільки після нагрівання. Отриманий осадок
при 15-20-хвилинному нагріванні на киплячій водяній лазні приймає коричневу
окраску і в лугах дає розчин, забарвлений в синьо-червоний колір з сильною зеленою
флуоресценцією [14].
3.5 Реакція з морфіном і сірчаною кислотою [17]
Розчин, що містить формальдегід, забарвлюється після
додавання розчину сірчанокислого морфіну в концентрованій сірчаній кислоті
(0,35 : 100) в рожевий колір, перехідний потім в темний синьо-фіолетовий.
Реакцію можна проводити різними шляхами. Замість сірчанокислого морфіну
придатний і хлористоводневий морфін. Чутливість реакції дуже висока і складає 1
: 250000
Інтенсивне забарвлення, головним чином синього тону,
з'являється і при дії розчину кодеїну в сірчаній кислоті. Високі концентрації формальдегіду
дають зелене забарвлення, і в таких випадках краще заздалегідь розбавити
випробовуваний розчин. Реакція стає ще виразніше від додавання навіть слідів
хлориду заліза (III) [45]. У пробірку вливають 3-4 мл сірчаної кислоти, близько
10 крапель 1-процентного спиртного розчину кодеїну, 2 краплі розчину хлориду
заліза (III) і нарешті по краплях розбавлений розчин формальдегіду. Присутність
формальдегіду можна знайти по появі синього забарвлення. Реакція вельми чутлива
і дозволяє знайти формальдегід в кількостях до 1 f.
3.6 Відкриття формальдегіду у виді гексаметилентетрамина
Декілька мілілітрів водного розчину формальдегіду (більше або
менше - в залежності від його змісту) обробляють надлишком аміаку і випаровують
на водяній лазні, додаючи час від часу невеликі кількості аміаку так, щоб
розчин постійно мав лужну реакцію. Залишок є характерними кристалами гексаметилентетраміна,
ідентичність якого може бути доведена реакціями:
Реакція з хлоридом ртуті (II). Залишок від випаровування
розчиняють в 3-5 мл води, поміщають одну краплю цього розчину на наочне скло і
додають одну краплю насиченого водного розчину хлориду ртуті (II). Негайно або
через деякий час утворюється осад, що має вид октаедрів або зірочок з трьома і
промінням.
Реакція з реактивом Майєра. До однієї краплі розчину (див.
вище) додають каплю розчину реактиву Майєра і дуже маленьку крапельку (з
капіляра) розбавленої соляної кислоти: з'являються гексагональні світло-жовті
зірочки.
Реакція з фероціанідом магнію-калія. 1 мл розчину (див. вище)
гексаметилентетраміну обробляють декількома краплями насиченого розчину
сульфату магнію і свіжо приготованого розчину фероціаніду калію; у вигляді
жовтих лускових кристалів випадає осад подвійного з'єднання гексаметилентетраміну
і фероціаніду калію-магнію складу
MgK[Fe(CN)e]2[12(CH2)eN4].12H20
[15].
3.7 Капілярний метод відкриття формальдегіду у вигляді
формальдімедона
Реакцію утворення дімедона проводять на смужці
фільтрувального паперу завдовжки 20 см і шириною 1 см, звуженої посередині до 3-4 мм на відстані 1 см. На звужену частину паперової смужки за
допомогою вушка платинового дроту наносять концентрований спиртовий розчин
дімедона і потім занурюють кінець смужки у випробовуваний водний розчин
формальдегіду. При всмоктуванні розчину формальдегід затримується на межі
вузької частини у вигляді формальдімедона. Після закінчення всмоктування
випробовуваного розчину смужку занурюють у воду, щоб витіснити залишок
випробовуваного розчину у вузькій частині і відмити весь надлишок дімедона.
Смужку паперу висушують, вирізують вузьку частину і піддають
той, що утворився на нейформальдімедон мікросублімації при 130. Далі
формальдімедон може бути ідентифікований за формою кристалів і температурі
плавлення.
3.8 Кількісне визначення формальдегіду
Йодометричний метод. Визначення по
Ромійну 1 г розчину формальдегіду вносять в мірну колбу місткістю 100 мл, в яку
заздалегідь налито 2,5 мл води і 2,5 мл 1,0 н. розчину їдкого розжарюй. Добре перемішують
і доповнюють розчин водою до мітки. До точно зміряних 10 мл цього розчину
додають 50 мл 0,1 н. розчину йоду і 20,0 мл 1,0 н. розчину їдкого розжарюй,
залишають на 15 мін., підкисляють 10 мл розбавленої сірчаної кислоти і титрують
надлишок йоду 0,1 н. розчином тіосульфату до жовтого кольору. Потім підливають
розчин крохмалю і дотитровують до кінця. Гіпойодит калію, що утворюється на
холоду з йоду і їдкого розжарюй, окисляє в лужному розчині формальдегід в
мурашину кислоту. 1 мл 0,1 н. розчину йоду відповідає 0,001501 г формальдегіди. Щоб одержати добрі результати, необхідно дотримувати наступні умови :
вживаний розчин лугу повинен бути абсолютно вільний від присутності речовин, що
окислюються (спирт); надлишок йоду повинен складати не менше 50%; йод і їдке
розжарюй повинні змішуватися лише після надбавки формальдегіду; при підкислюючому
слід уникати застосування великого надлишку кислоти. Вважається також, що гіпойодит
і формальдегід повинні застосовуватися в достатньо високих концентраціях. Цей
метод надає велику послугу при аналізі чистих розчинів формальдегіду, але
непридатний у присутності оцтового альдегіду і інших реагуючих з йодом речовин.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5 |