Курсовая работа: Українське (мазепинське) бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво
З
багатьох його споруд найцікавіша — як продовження традицій Української
національної архітектури — Покровська церква на Подолі: три главки, що
підкреслюють її основну композицію, "ґанки", Що прилягають до
головних бокових фасадів, витончено промальований декор, що не порушує ілюзію
площинності стін — традиційний Для української архітектури прийом.
Незвичайну
композицію створив зодчий у дзвіниці Кирилівської церкви Києва, поставивши її
на двоярусний обсяг із в'їзними воротами у першому і церквою у другому ярусі.
Тут, як і в усіх спорудах митця, вражає вишуканість барокового оздоблення
м'якого трактування, властивого українському мистецтву.
Наступні
роботи Григоровича-Барського (Набережно-Микільська церква на Подолі, ротонда
фонтану "Самсон") поруч з бароковими рисами мають вже й
класицистичні.
У
подальшому розвитку архітектури (як і всієї української культури) ми бачимо
відхід від колишньої перенасиченості прикрасами до простоти і раціональності.
Почуття поступається місцем розумові, розсудливості, що вже є прикметою нового
стилю — класицизму.
Висновок
Українська
культура XVII—XVIII ст. — це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої
історії. Цей час, що вмістив у собі кілька історичних діб — визвольну боротьбу,
державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення — в культурному відношенні
був надзвичайно плідним. На українських землях виросли десятки нових міст,
склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з'явилася
архітектура, що не поступалася гармонійністю і пишністю світовим зразкам,
оригінальне малярство, самобутня музика. Література виробила ті форми і
стильові засоби, на які могла спертися українська література нових часів.
В
усіх галузях діяльності і в усіх сферах життя відбулися глибокі зрушення і
зміни. Шануючи традицію, українські діячі — від воїнів та політиків і до митців
— дивилися на світ новими очима — і тому в ці часи так багато свіжих, оригінальних
надбань. За пам'ятками культури цих часів відчувається творець — талановитий і
волелюбний народ, наполегливий і неослабний у своєму прагненні творити власний
український світ.
Використана література
1.
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1881.
2.
Грабовський С„ Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського
державотворення. — К., 1995.
3.
Історія української культури / За ред. І. Крип'якевича. — К., 1994.
4.
Історія української літератури: У 2 т. — К., 1987. — Т. 1.
5.
Історія українського мистецтва: В 6 т. — К., 1968. — Т. 3.
6.
Історія української музики: В 6 т. — К., 1988. — Т. 1.
7.
Макаров А.М. Світло українського бароко. — К., 1994.
8.
Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992.
9.
Нічик ЕМ. Петро Могила в Україні. — К., 1997.
10.
Семчишин М. Тисячоліття української культури. — К., 1993.
11.
Шевчук В. Козацька держава. — К., 1996.
|