Контрольная работа: Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі
Активно популяризувалась християнська ідея милосердя, яка в києво-руській
моралі стала принципом, що вимагав не лише милостивого ставлення до ближніх, а й
розглядав милостиню як загальну взаємну любов і повагу, як універсальний засіб,
умову гармонізації людських стосунків ("Ізборник Святослава 1076",
"Повчання" Володимира Мономаха). Заохочувались як загальновідомі християнські
чесноти, так і загальнолюдські норми спілкування, передусім шанобливе ставлення
до батьків, побратимство, визнання особливої ролі жінки. Зверталась пильна увага
на усвідомлення людиною своєї гідності, неповторної індивідуальної сутності. Тому
в особливій пошані були такі чесноти, як хоробрість, відвага, сміливість, патріотизм.
Та найвищими цінностями визнавались "честь" і "слава" - засади
в ієрархії складових тогочасної моралі ("Слово про Ігорів похід",
"Моління" Данила Заточника, "Повчання" Володимира Мономаха).
У філософських шуканнях часів Київської Русі важливе місце посідали й історіософські
проблеми: аналіз взаємовідносин структурних елементів системи людина - церква -
влада - Бог; інтерпретація історії людства як руху, що здійснюється за волею Бога;
минуле, сучасне і майбутнє Київської Русі у контексті тогочасних суспільних проблем
("Слово про Закон і Благодать" Іларіона, "Слово про Ігорів похід",
"Повість минулих літ", "Києво-Печерський Патерик" та ін.).
Філософська
думка часів Київської Русі є складним синкретичним духовним явищем, спрямованим
на глибинне осягнення актуальних проблем людського буття, осмислення Святого Письма
і світу як творінь Бога. Це була філософія релігійна (християнська) у специфічно
візантійському варіанті на києво-руському ґрунті з домінуючою тенденцією до екзистенційно-антропологічного
спрямування філософського знання в контексті його духовно-практичного виміру.
Висновки
Суспільна свідомість
- частка тієї реальності, яку вона відображує і вже цим обумовлена нею. Крім того,
джерелом походження ідей, поглядів, емоцій, настроїв виступає суспільна практика.
Суспільній свідомості властива безперервність та спадкоємність у розвитку. Через
традиції, звичаї, звички, настрої, суспільну думку, через науку та ідеологію суспільна
свідомість здійснює зворотний вплив на суспільне буття, спрямовує його по одному
з можливих шляхів розвитку, прискорює чи гальмує його. У процесі переосмислення
національних та загальнолюдських надбань можуть знову відкриватись чи інакше розкриватись
певні грані духовного досвіду, що висвітлюють таємниці буття. З іншого боку, не
все з духовного досвіду та традиційних ціннісних регуляторів слід некритично відтворити
в сучасному духовному житті. Будь-яка національна культура, як і історія людства,
має і негативний досвід, негативні стереотипи життєдіяльності,що слід долати, а
не зберігати.
Людина сама вибирає
свій шлях в житті - вибираючи ТВОРЧІСТЬ або РАБСТВО. Але людина може вибрати “творчість”
тільки тоді, коли вона є ЗДАТНОЮ до творчості. Людина вибирає сама бути тією людиною,
якою вона хоче бути. Цей вибір є внутрішнім переконанням, яке несе індивідуальна
людська сутність. Наприклад, людина сама вибирає бути християнином і відчувати себе
грішною. Наприклад, людина сама вибирає бути Українцем. Не можна заставити людину
бути Українцем, якщо людина цього не хоче. Людина є відповідальною за все навкруги
себе, але найбільше - за те, ХТО ВОНА Є. Для Ніцше життєвий вибір є не вибір,
а доля!
Список літератури
1.
Філософія: Підручник (Г.А. Заїченка та ін.) - К., 1995
2.
Філософія: Навч. посібник (Надольний І.Ф. та ін.) -
К - , 1997
3.
Канке В.А. Філософія. - М., 1996
4.
Горський В.С. Історія української філософії. - К.,
1996
5.
Історія філософії України: Підручник (Тарасенко М.Ф.
та ін.). - К., 1994
|