Дипломная работа: Лицювання стін полістирольними плитками, догляд за облицьованими поверхнями

Під якістю облицювання розуміють його відповідність робочим кресленням і вимогам СНиП 3,04.01–87 («Изоляционные и отделочные покрытия»).

При контролі якості облицьованої поверхні перевіряють відповідність матеріалу і рисунка облицювання проекту. Шви повинні бути заповненими, прямолінійними, взаємно перпендикулярними і мати однакову ширину. Поверхні, облицьовані одноколірними виробами, повинні бути однотипними, а опоряджені плитами з природного каменю – мати плавний перехід відтінків.

Облицьована поверхня повинна бути твердою, без тріщин, плям, патьоків розчину і мастики. Відколки кутів більше 0,5 мм не припускаються.

Відхилення розмірів облицьованих поверхонь від допустимих не повинні перевищувати величин, установлених СНиП 3.04.01–87 (рис. 4). Простір між стіною і укладеною плиткою не повинен бути повністю заповненим розчином, а плитки, укладені на мастиках або клеях, прилягати до основи всією поверхнею.

Рис. 4. Сполучення облицювання з трубопроводами (а) і з каналізаційними припусками (б):

1 – пропускання труби через шви між плитками, 2 – те саме, між кромками плиток, 3 – те саме, через отвір у плитці, 4 – каналізаційний випуск, 5 – опорний куточок, закріплений до стіни, 6, 9 – плитки, укладені похило та вертикально, 7 – каналізаційний стояк, 8 – неповномірні плитки.

На якість облицювання впливає акуратність закладання неповномірних плиток і укладання плиток у місцях пропуску труб (рис. 4, а). Кромки неповномірних плиток 8 повинні бути рівними, з однаковою товщиною швів. Каналізаційні випуски (рис. 4, б) облицьовують, встановлюють плитки вертикально 9 і похило 6.

Якість облицювання оцінюють на «відмінно», «добре» і «задовільно». Якість виконання облицювання фіксують у журналі робіт на об'єкті і в наряді бригади плиточників.

4. Інструменти і механізми

Усі основні підготовчі роботи виконують за допомогою різних машин (механізованого інструменту), інструментів, пристосувань та інвентарю.

З кам'яних і бетонних поверхонь патьоки розчину і бруду очищають сталевим скребком (рис. 5, а), опуклості і горби сколюють скарпелем і молотком (рис. 5, б, в); виступні нерівності поверхні гіпсобетонних перегородок прибирають циклею (рис. 5, г).

Рис. 5. Інструменти для очищення та вирівнювання поверхні:

а – скребок,

б – скарпель,

в-молоток,

г – цикля.

Глибокі впадини на поверхні основи зарівнюють цементним розчином, застосовуючи кельму (рис. 6, а), дрібні нерівності зарівнюють полімерцементною речовиною за допомогою шпателя (рис. 6, б, в). Насічку на поверхні бетону роблять бучардою або молотком (рис. 6, г, д). Незатверділі поверхні цементних стяжок обробляють подряпкою (рис. 6, e).

Рис. 6. Інструменти для зарівнювання нерівностей і насічки поверхні основи:

а – кельма, б – шпатель із змінним полотном, в-те саме, з подовженою ручкою, г – бучарда, д – насічний молоток, е – подряпка.

Великі площі обробляють за допомогою ручних механізованих інструментів (рис. 7). Бетонні основи під підлоги насікають за допомогою універсальної машини (рис. 7, а–в). Змінний робочий вал машини являє собою фрезу з різцем з твердих сплавів або дротяну щітку. Вертикальні поверхні насікають пневматичними або електричними молотками (рис. 7, а). Для сушіння цементно-піщаних стяжок застосовують машину, оснащену вентилятором (рис. 7, д). Сміття і пил з основ, підготовлених під підлоги, прибирають підмітально-пилососною машиною (рис. 7, є).

Очищають від пилу, промивають і наносять ґрунтувальні суміші на основи за допомогою волосяної щітки (рис. 8, а). Масляні та жирові плями знімають розчинами кислот, використовуючи пензлі (рис. 8, б). Рівність поверхні основ перевіряють контрольною рейкою (рис. 8, в). Приготовляють ґрунтувальні суміші і зберігають воду у металевих ємкостях (рис. 8, г).

Рис. 7. Ручні механізовані інструменти:

а – для очищення цементної плівки, б – змінний вал з різцями з твердих сплавів, в-те саме, з дротяною сіткою, г – електромолоток, д – машина для сушіння стяжок, е – підмітально-пилососна машина, 1 – рама; 2 – робочий вал, 3 – електродвигун, 4 – пульт керування. 5, 9 – рукоятки, 6 – пасова передача, 7 – змінні насадки (зубило, лом), 5 – ствол з поршнем і бойком, 10 – електродвигун з редуктором, 11 – ручка з курком, 12 – живильний провід, 13 – кожух, 14 – паливний бак, 15 – вентилятор з двигуном, 16 – захват, 17 – моторно-вентиляційний блок, 18 – сміттєзбірник, 19 – фільтр.

Рис. 8. Інструменти та інвентар:

а – волосяна щітка, б – пензель, в-контрольна рейка, г – інвентарна металева ємкість

Підготовчі та облицьовувальні роботи в приміщеннях висотою до 2,7 м виконують із складаного або універсального столів, якщо висота приміщень до 4 м, – то із збірно-розбірних пересувних підмостків. Необхідний набір механізмів, інструментів, пристосувань та інвентаря, розрахований на бригаду і призначений для. виконання основних і допоміжних робіт, називають технологічним нормокомплектом. Кількість механізмів, інструментів і пристосувань, що входять у нормокомплект, приймають з урахуванням виду робіт, чисельного і кваліфікованого складу бригади.

Оснащення бригад робочих нормокомплектом сприяє підвищенню якості та продуктивності праці під час облицьовувальних і мозаїчних робіт.

5. Техніка безпеки

Приміщення, де готують розчини або мастики, оснащують припливно-витяжною вентиляцією.

До приготування мастик і обслуговування розчинозмішувача допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли навчання та інструктаж на робочому місці про правила техніки безпеки, про особливості роботи і способи зберігання матеріалів, застосованих для розчинів і мастик.

Електроустаткування розчинозмішувачів повинно бути заземлено. Живильні провода укладають у труби або гумово-тканеві рукава і підшивають вище рівня робочої площадки на 2,5–3 м. Очищають, оглядають і ремонтують розчинозмішувачі тільки після зупинки і вимикання їх з електромережі. Очищати і розвантажувати барабан змішувача під час обертання забороняється. Під час перемішування суміші або ремонту змішувача його завантажувальний ківш опускають у нижнє положення. Усі обертові або рухомі частини змішувачів повинні мати огорожі. Інструменти, мастильні та обтиральні матеріали зберігають у металевих ящиках.

При загорянні електроустаткування або кабеля негайно вимкнути електромережу і вогнище ліквідують піском або за допомогою вогнегасника; використовувати воду не можна – вона провідник струму.

Робітники, зайняті приготуванням сухих сумішей, розчинів мастик повинні бути у спецодязі і в брезентових рукавицях. Під час приготування кислототривких розчинів роботу виконують в окулярах і респіраторах. Якщо на шкіру потрапляє рідке скло, кремнефтористий натрій і фуриловий спирт, ці місця треба ретельно промити водою.

Варильні котли для приготування бітумних мастик на будівельному майданчику розміщують з урахуванням протипожежних вимог – не більше 50 м від дерев’яних будівель і складів. Площадку, де встановлюють котли, огороджують. Біля кожного котла повинен бути комплект засобів для того, щоб гасити пожежу (вогнегасники, сухий пісок, лопати). Над котлами влаштовують вогнетривкий піддашок.

Кришки котлів для приготування бітумних мастик повинні щільно закриватися. Не дозволяється заповнювати котел більш, ніж 3/4 об'єму. Наповнювач (цемент, азбест) повинен бути сухим, інакше мастика може перелитися через край котла і загорітися. Мастику в котлі перемішують кописткою, а переливають у бачки тільки черпаком з довгою ручкою. Не допускається підвищувати температуру при розігріванні мастики вище 2200С. При перегріві треба зменшити вогонь у топці котла і рівномірно перемішувати розплавлену мастику.

Приготовлену мастику доставляють на робоче місце лицювальника у спеціальних бачках, закритих щільно кришкою і заповнених на 3/4 об'єму. Загущену мастику підігрівають тільки в електричних бачках. Застосовувати нагрівальні прилади з відкритим вогнем заборонено.

Якщо гаряча мастика попаде на шкіру, то її треба змити теплою водою з милом або ланоліновою пастою. На опечене місце прикладають примочку з водяного розчину марганцевокислого калію, потім змазують вазеліном або спеціальною маззю від опіків.

Список літератури

В.І. Горячов, В.О. Нейолов. «Облицювання керамічними і синтетичними матеріалами». Київ. «Вища школа». 1991 р.