Реферат: Норвегія та Фінляндія

Реферат: Норвегія та Фінляндія

Територія та географічне положення. Королівство Норвегія — унітарна держава, що складається з 19 губерній. Країна сягає західних і північних країв Скандинавського півострова й межує з Росією (1), Фінляндією (2) і Швецією (3). Береги країни на заході й півдні омиває Атлантичний океан, на півночі — Північний Льодовитий. Крім материкової частини, до Норвегії належить ряд островів, серед яких і архіпелаг Шпіцберген.

На сьогодні Норвегія — конституційна монархія.

Природа. Третина території Норвегії розташована за Північним полярним колом, тому країна має напрочуд точну назву — Норвегія,— що в перекладі означає «шлях на північ». Тут розташований північний край материкової Європи — мис Нордкін.

Більшу частину території Норвегії займають Скандинавські гори, значна частина яких укрита хвойними лісами. Вони відрізняються пересіченим рельєфом. Прикрасою гір служать численні водоспади, серед яких і найбільший у Європі — Мардалсфоссен. Під час льодовикового періоду вся територія Норвегії була вкрита багатометровим шаром льоду. Зараз же загальна площа заледеніння Скандинавських гір — близько 5 тис. км2. Однак тут розташований найбільший гірський льодовик у Європі — Юстедал.

Під час «льодовикової епохи» сформувалися багато форм рельєфу країни, зокрема один із її символів — фіорди, яких у Норвегії дуже багато. Увесь західний берег заповнений цими вузькими глибокими морськими затоками з крутими берегами. Для фіордів характерні не тільки стрімчасті високі схили, але й велика довжина й глибина при невеликій ширині. Зазвичай від головного фіорду відходять бічні, а ті, у свою чергу, поділяються на ще більш дрібні затоки. Це нагадує річкову систему, що не дивно, адже льоди й вода створили фіорди на місці річкових русел і долин.

Загальна довжина берегової лінії без фіордів складає 3420 км. Фіорди збільшують її на 6,2, і тоді за довжиною вона перевищує половину екватора - 21 465 км. Ланцюг прибережних островів - шхер, що налічує до 150 тисяч,- захищає фіорди від сильних західних вітрів, що дмуть з Атлантичного океану. Норвежці називають їх «дитинчатами».

Клімат у Норвегії відрізняється досить м'якою для цих широт зимою і прохолодним літом, чому сприяє тепла Північно-Атлантична течія. Середні температури січня -12...+2 °С, липня +6...+15 °С Середня річна кількість опадів - від 3000 мм на заході до 300 мм на сході країни. На заході є місця, де опади випадають майже щодня, що зовсім не характерно для високих широт.

Найбільші річки протікають на сході Норвегії, «західні» водні потоки є короткими й швидкими. У південній Норвегії багато мальовничих озер.

Країна має великі запаси нафти й природного газу, тут також є вугілля, титанова руда, молібден, будівельна сировина.

Історичний розвиток. Територія Норвегії була заселена задовго до нашої ери. Пізніше корінне населення змішалося зі сторонніми германськими племенами, що прибули з півдня. Близько 900 р. тут сформувався централізований міжплемінний союз, що поклав початок утворенню великого королівства. Основу скандинавського суспільства складали незалежні селяни, що працювали самостійно або разом із родиною. І незважаючи на те що вони мали невеликі ділянки землі, селяни все-таки залишалися вільними людьми. Ріст населення в прибережних районах країни Й обмеження прав вільних общинників призвело до того, що деякі жителі були витиснуті у внутрішні райони, а деякі стали чинити набіги на окремі райони Європи. Так з'явилися вікінги. Це були вихідці із сучасної Норвегії, Швеції та Данії.

Вікінгами називали морських розбійників і піратів, що діяли в прибережних водах, їхня активність була настільки значною, що в скандинавській історії ІХ-ХІ ст. виділяють особливий період - епоху вікінгів. Це був один із найсуперечливіших і таємничих періодів в історії Європи. Протягом більше ніж двох століть вікінги займалися розбійництвом і захопленням земель, а також торгівлею. Вони захопили землі в Шотландії, Ірландії, Північно-Східній Англії, Північній Франції та навіть Італії, освоїли Ісландію, Фарерські острови та південне узбережжя Ґренландії. На своїх човнах ці мореплавці досягали берегів

Поступово Норвегія втрачала свою велич. Починаючи з XIV ст. країна стає об'єктом боротьби між сусідніми Данією та Швецією. Після епідемії чуми, що охопила країну в 1349 р. і забрала майже половину всього населення, Норвегія перетворилася на найслабшу зі скандинавських монархій. У результаті Кальмарської унії, укладеної між скандинавськими країнами в 1397 р., країна потрапила в залежність під Данії, після 1814 р. — від Швеції. Державну незалежність Норвегія здобула тільки в 1905 р.

Населення. Норвежці складають переважну більшість жителів країни — 98 %, також тут проживають данці, фіни, шведи, німці. На далекій півночі живуть саами, що налічують до 40 тис. осіб, і зараз багато з них займаються випасом оленів. Густота населення є невеликою — 12 осіб/км2.

Норвегія здавна була країною мореплавців, і сьогодні частина місцевих жителів проживає на узбережжі, у тому числі в невеликих селищах. Близько третини населення облаштувалося в столиці країни — Осло й у найближчих поселеннях. Загалом у долинах і по обох берегах Осло-фіорду проживає майже половина населення країни. Середній вік жителя Норвегії - 37,7 року, тривалість життя - 78,1 року. Більшість із них — лютерани.

Здавна у всіх верствах скандинавського суспільства дуже цінувалися родинні зв'язки. Важливі питання норвежці зазвичай розв'язували всією родиною. Клани ревно охороняли честь одноплемінників, і образа когось із них часто призводила до жорстоких міжусобиць. Із того часу специфічною рисою норвезького суспільства є згуртована родина.

Міське населення Норвегії складає 76 %. Головне місто країни -Осло (799 тис. осіб). Тут проживає кожен п'ятий міський житель Норвегії. Приїжджих Осло вражає розміреним, спокійним ритмом життя: тут не побачиш автомобільних пробок, а автомобільний і міський транспорт їздять під містом, у тунелях.

У місті багато промислових підприємств, де основну роль відіграє машинобудування (у тому числі суднобудування), металургія, текстильна й харчова промисловість. Як і вся Норвегія, її столиця невіддільна від моря. Сюди заходять океанічні судна й швартуються поблизу від центральної частини столиці. Порт у затоці Піпервік пропускає близько 40 % вантажів країни.

В Осло багато музеїв, серед яких Музей історії лиж, де можна побачити як сучасні гірські лижі, так і такі, що налічують близько 4000 років. Тут також зберігаються лижі Амундсена. Музей «Фрам» представляє головний експонат - легендарне судно, на якому Амундсен досяг берегів Антарктиди. У музеї «Кон-Тікі» експонується пліт, побудований за давньоперуанським зразком, на якому норвезький етнограф і мандрівник Тур Хейердал разом із п'ятьма супутниками проплив близько 8000 км - від Перу до Полінезії.

Культура. Коріння норвезької культури сягає традицій вікінгів, де важливу роль відіграє і своєрідна природа країни опівнічного сонця, що надихала композитора Едварда Іріґа.

Не менш відомий і популярний один із творців національного норвезького театру — драматург Генрік Ібсен.

Про зв'язок сучасної культури країни з її історією та природою свідчить пристрасть норвежців до спорту й відпочинку на лоні природи. Найпопулярніші види спорту — лижний і ковзанярський, також норвежці полюбляють грати у футбол, займатися плаванням, вітрильним спортом, спортивним орієнтуванням, рибальством і полюванням.

Культура, природа й традиційні заняття оберігаються не тільки населенням країни, але і ЇЇ урядом. Принцип політики Норвегії полягає в тому, що розвиток промисловості в країні не має порушувати сформований спосіб життя й звичну господарську діяльність населення.

Норвегія подарувала світу видатних мандрівників і першовідкривачів. Величезний внесок у вивчення Арктики зробив видатний мандрівник і суспільний діяч Фрітьоф Нансен. Великих досягнень у вивченні високих широт домігся також Руаль Амундсен.

Господарство. Економіка цієї північної країни ґрунтується на шести «китах» — рибальстві, переробці риби, видобутку нафти й газу, торговельному флоті, лісовій та деревообробній промисловості, а також гідроенергетиці. Ще слід зазначити, що надра країни багаті на різноманітну рудну сировину. Для норвежця море — це не тільки гарний пейзаж або стихія, а місце роботи моряків, рибалок і нафтовиків, це славна історія й упевненість у майбутньому. Видобуток нафти й газу на шельфі Північного моря поставив Норвегію в ряд великих постачальників «чорного золота» і «блакитного палива» на західноєвропейський ринок. Паралельно з видобувною промисловістю розвивається нафтохімія й сучасне машинобудування (зокрема виробництво морських бурових платформ і суден, електроніка й електротехніка).

Гірські річки норвежці використовують для одержання енергії. За виробництвом електроенергії на душу населення країна посідає одне :і провідних місць у світі. У 2001 р. було вироблено 120,1 млрд кВт год, що складає 26 689 кВт • год на душу населення (удвічі більше за відповідний показник США). До того ж це недорога енергія, що дозволяє в промисловості орієнтуватися на енергоємні виробництва - у першу чергу на виробництво кольорових металів.

Головне багатство східних районів країни - ліс. Завдяки лісовим ресурсам працюють підприємства деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. З інших галузей найбільше значення має чорна металургія, харчова промисловість.

Частка сільського господарства в економіці постійно зменшується й сьогодні складає 1,9 % національного багатства. Найбільше значення має продукція високопродуктивного молочного тваринництва,' також розвивається свинарство й вівчарство. Рослинництво відіграє другорядну роль: вирощують ячмінь, овес, картоплю, кормові трави й пшеницю.

Рибальство - найдавніше заняття населення на півночі країни. Світове визнання одержав традиційний об'єкт рибного промислу -норвезький оселедець.

Страницы: 1, 2, 3