Реферат: Норвегія та Фінляндія
Реферат: Норвегія та Фінляндія
Територія та географічне положення. Королівство Норвегія —
унітарна держава, що складається з 19 губерній. Країна сягає західних і
північних країв Скандинавського півострова й межує з Росією (1), Фінляндією (2)
і Швецією (3). Береги країни на заході й півдні омиває Атлантичний океан, на
півночі — Північний Льодовитий. Крім материкової частини, до Норвегії належить
ряд островів, серед яких і архіпелаг Шпіцберген.
На сьогодні Норвегія — конституційна монархія.
Природа. Третина території Норвегії розташована за Північним
полярним колом, тому країна має напрочуд точну назву — Норвегія,— що в
перекладі означає «шлях на північ». Тут розташований північний край материкової
Європи — мис Нордкін.
Більшу частину території Норвегії займають Скандинавські
гори, значна частина яких укрита хвойними лісами. Вони відрізняються
пересіченим рельєфом. Прикрасою гір служать численні водоспади, серед яких і
найбільший у Європі — Мардалсфоссен. Під час льодовикового періоду вся
територія Норвегії була вкрита багатометровим шаром льоду. Зараз же загальна
площа заледеніння Скандинавських гір — близько 5 тис. км2. Однак тут
розташований найбільший гірський льодовик у Європі — Юстедал.
Під час «льодовикової епохи» сформувалися багато форм рельєфу
країни, зокрема один із її символів — фіорди, яких у Норвегії дуже багато.
Увесь західний берег заповнений цими вузькими глибокими морськими затоками з
крутими берегами. Для фіордів характерні не тільки стрімчасті високі схили, але
й велика довжина й глибина при невеликій ширині. Зазвичай від головного фіорду
відходять бічні, а ті, у свою чергу, поділяються на ще більш дрібні затоки. Це
нагадує річкову систему, що не дивно, адже льоди й вода створили фіорди на
місці річкових русел і долин.
Загальна довжина берегової лінії без фіордів складає 3420 км.
Фіорди збільшують її на 6,2, і тоді за довжиною вона перевищує половину
екватора - 21 465 км. Ланцюг прибережних островів - шхер, що налічує до 150
тисяч,- захищає фіорди від сильних західних вітрів, що дмуть з Атлантичного
океану. Норвежці називають їх «дитинчатами».
Клімат у Норвегії відрізняється досить м'якою для цих широт
зимою і прохолодним літом, чому сприяє тепла Північно-Атлантична течія. Середні
температури січня -12...+2 °С, липня +6...+15 °С Середня річна кількість опадів
- від 3000 мм на заході до 300 мм на сході країни. На заході є місця, де опади
випадають майже щодня, що зовсім не характерно для високих широт.
Найбільші річки протікають на сході Норвегії, «західні» водні
потоки є короткими й швидкими. У південній Норвегії багато мальовничих озер.
Країна має великі запаси нафти й природного газу, тут також є
вугілля, титанова руда, молібден, будівельна сировина.
Історичний розвиток. Територія Норвегії була заселена задовго
до нашої ери. Пізніше корінне населення змішалося зі сторонніми германськими
племенами, що прибули з півдня. Близько 900 р. тут сформувався централізований
міжплемінний союз, що поклав початок утворенню великого королівства. Основу
скандинавського суспільства складали незалежні селяни, що працювали самостійно
або разом із родиною. І незважаючи на те що вони мали невеликі ділянки землі,
селяни все-таки залишалися вільними людьми. Ріст населення в прибережних
районах країни Й обмеження прав вільних общинників призвело до того, що деякі
жителі були витиснуті у внутрішні райони, а деякі стали чинити набіги на окремі
райони Європи. Так з'явилися вікінги. Це були вихідці із сучасної Норвегії,
Швеції та Данії.
Вікінгами називали морських розбійників і піратів, що діяли в
прибережних водах, їхня активність була настільки значною, що в скандинавській
історії ІХ-ХІ ст. виділяють особливий період - епоху вікінгів. Це був один із
найсуперечливіших і таємничих періодів в історії Європи. Протягом більше ніж
двох століть вікінги займалися розбійництвом і захопленням земель, а також
торгівлею. Вони захопили землі в Шотландії, Ірландії, Північно-Східній Англії,
Північній Франції та навіть Італії, освоїли Ісландію, Фарерські острови та
південне узбережжя Ґренландії. На своїх човнах ці мореплавці досягали берегів
Поступово Норвегія втрачала свою велич. Починаючи з XIV ст. країна стає об'єктом боротьби
між сусідніми Данією та Швецією. Після епідемії чуми, що охопила країну в 1349
р. і забрала майже половину всього населення, Норвегія перетворилася на
найслабшу зі скандинавських монархій. У результаті Кальмарської унії, укладеної
між скандинавськими країнами в 1397 р., країна потрапила в залежність під
Данії, після 1814 р. — від Швеції. Державну незалежність Норвегія здобула
тільки в 1905 р.
Населення. Норвежці складають переважну більшість жителів
країни — 98 %, також тут проживають данці, фіни, шведи, німці. На далекій
півночі живуть саами, що налічують до 40 тис. осіб, і зараз багато з них
займаються випасом оленів. Густота населення є невеликою — 12 осіб/км2.
Норвегія здавна була країною мореплавців, і сьогодні частина
місцевих жителів проживає на узбережжі, у тому числі в невеликих селищах.
Близько третини населення облаштувалося в столиці країни — Осло й у найближчих
поселеннях. Загалом у долинах і по обох берегах Осло-фіорду проживає майже
половина населення країни. Середній вік жителя Норвегії - 37,7 року, тривалість життя - 78,1 року. Більшість
із них — лютерани.
Здавна у всіх верствах скандинавського суспільства дуже
цінувалися родинні зв'язки. Важливі питання норвежці зазвичай розв'язували
всією родиною. Клани ревно охороняли честь одноплемінників, і образа когось із
них часто призводила до жорстоких міжусобиць. Із того часу специфічною рисою
норвезького суспільства є згуртована родина.
Міське населення Норвегії складає 76 %. Головне місто країни
-Осло (799 тис. осіб). Тут проживає кожен п'ятий міський житель
Норвегії. Приїжджих Осло вражає розміреним, спокійним ритмом життя: тут не
побачиш автомобільних пробок, а автомобільний і міський транспорт їздять під
містом, у тунелях.
У місті багато промислових підприємств, де основну роль
відіграє машинобудування (у тому числі суднобудування), металургія, текстильна
й харчова промисловість. Як і вся Норвегія, її столиця невіддільна від моря.
Сюди заходять океанічні судна й швартуються поблизу від центральної частини
столиці. Порт у затоці Піпервік пропускає близько 40 % вантажів країни.
В Осло багато музеїв, серед яких Музей історії лиж, де можна
побачити як сучасні гірські лижі, так і такі, що налічують близько 4000 років.
Тут також зберігаються лижі Амундсена. Музей «Фрам» представляє головний
експонат - легендарне судно, на якому Амундсен досяг берегів Антарктиди. У
музеї «Кон-Тікі» експонується пліт, побудований за давньоперуанським зразком,
на якому норвезький етнограф і мандрівник Тур Хейердал разом із п'ятьма
супутниками проплив близько 8000 км - від Перу до Полінезії.
Культура. Коріння норвезької культури сягає традицій
вікінгів, де важливу роль відіграє і своєрідна природа країни опівнічного
сонця, що надихала композитора Едварда Іріґа.
Не менш відомий і популярний один із творців національного
норвезького театру — драматург Генрік Ібсен.
Про зв'язок сучасної культури країни з її історією та
природою свідчить пристрасть норвежців до спорту й відпочинку на лоні природи.
Найпопулярніші види спорту — лижний і ковзанярський, також норвежці полюбляють
грати у футбол, займатися плаванням, вітрильним спортом, спортивним
орієнтуванням, рибальством і полюванням.
Культура, природа й традиційні заняття оберігаються не тільки
населенням країни, але і ЇЇ урядом. Принцип політики Норвегії полягає в тому,
що розвиток промисловості в країні не має порушувати сформований спосіб життя й
звичну господарську діяльність населення.
Норвегія подарувала світу видатних мандрівників і
першовідкривачів. Величезний внесок у вивчення Арктики зробив видатний
мандрівник і суспільний діяч Фрітьоф Нансен. Великих досягнень у вивченні
високих широт домігся також Руаль Амундсен.
Господарство. Економіка цієї північної країни ґрунтується на
шести «китах» — рибальстві, переробці риби, видобутку нафти й газу,
торговельному флоті, лісовій та деревообробній промисловості, а також
гідроенергетиці. Ще слід зазначити, що надра країни багаті на різноманітну
рудну сировину. Для норвежця море — це не тільки гарний пейзаж або стихія, а
місце роботи моряків, рибалок і нафтовиків, це славна історія й упевненість у
майбутньому. Видобуток нафти й газу на шельфі Північного моря поставив Норвегію
в ряд великих постачальників «чорного золота» і «блакитного палива» на
західноєвропейський ринок. Паралельно з видобувною промисловістю розвивається
нафтохімія й сучасне машинобудування (зокрема виробництво морських бурових
платформ і суден, електроніка й електротехніка).
Гірські річки норвежці використовують для одержання енергії.
За виробництвом електроенергії на душу населення країна посідає одне :і
провідних місць у світі. У 2001 р. було вироблено 120,1 млрд кВт год, що
складає 26 689 кВт • год на душу населення (удвічі більше за відповідний
показник США). До того ж це недорога енергія, що дозволяє в промисловості
орієнтуватися на енергоємні виробництва - у першу чергу на виробництво
кольорових металів.
Головне багатство східних районів країни - ліс. Завдяки
лісовим ресурсам працюють підприємства деревообробної та целюлозно-паперової
промисловості. З інших галузей найбільше значення має чорна металургія, харчова
промисловість.
Частка сільського господарства в економіці постійно
зменшується й сьогодні складає 1,9 % національного багатства. Найбільше
значення має продукція високопродуктивного молочного тваринництва,' також
розвивається свинарство й вівчарство. Рослинництво відіграє другорядну роль:
вирощують ячмінь, овес, картоплю, кормові трави й пшеницю.
Рибальство - найдавніше заняття населення на півночі країни.
Світове визнання одержав традиційний об'єкт рибного промислу -норвезький
оселедець.
Страницы: 1, 2, 3 |