рефераты рефераты
Главная страница > Курсовая работа: Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів  
Курсовая работа: Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
Главная страница
Новости библиотеки
Форма поиска
Авторизация




 
Статистика
рефераты
Последние новости

Курсовая работа: Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів

Важливою умовою одержання поживного корму є суворе дотримання технології його закладання в допустимі строки. Мінімально необхідна для цього кількість технічних засобів наведена в таблиці 13.20. У таблиці 13.21 наведено рекомендований склад комплексів машин для вирощування та збирання кукурудзи на зерно і силос на площі 1000га.

Інтенсивна технологія виробництва соняшнику ґрунтується на комплексному використанні сучасних високопродуктивних машин і знарядь, ефективних гербіцидів та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, високоякісного насіння найпродуктивніших сортів та гібридів, суворому дотриманні технологічної дисципліни, а також впровадженні досконалих форм і методів організації праці.

Вибір способу і строків підготовки ґрунту під соняшник проводять диференційовано, в основному за двома технологіями, перша з яких передбачає оранку з обертанням скиби і заорюванням стерні, а друга (ґрунтозахисна) — розпушення ґрунту із зберіганням стерні та інших рослинних решток, що захищають ґрунт від вітрової та водної ерозії. Залежно від прийнятої технології підготовки ґрунту використовують відповідні машини і знаряддя.

За першою технологією відразу після збирання попередника (озимих або ярих зернових культур) поле обробляють дисковими лущильниками ЛДГ–20, ЛДГ–15А, ЛДГ–10А або боронами БДТ–10. БДС–8,4, БДТ–3. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур'янами, то їх обприскують гербіцидом (у фазі розетки), а потім ґрунт обробляють лемішними лущильниками типу ППЛ–10–25. Орють на глибину 25–27 см плугами з передплужниками із загортанням пожнивних решток.

2.5 Обґрунтування раціональних режимів праці та відпочинку робітників ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

Раціональний режим праці і відпочинку. Ненормований робочий день робітника робить необхідним встановлення йому гнучкого графіка виходу на роботу з урахуванням стомлюваності людини.

На основі детальних спостережень було встановлено чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських працівників протягом робочого дня (мал.2.5.1).

Мал. 2.5.1 Графік зміни працездатності людини протягом робочого дня.


Як видно з мал.2.5.1, працездатність людини змінюється протягом робочого дня і може бути поділена на три фази. Тривалість першої фази (фаза впрацьовування (а) у залежності від виду праці коливається від декількох хвилин до 1 год. У завершенні цієї фази організм працівника переходить у так званий “стійкий стан” (b), що характеризується найвищою для даного індивіда ефективністю і стійкістю. Тривалість цієї фази залежить від інтенсивності праці, умов зовнішнього середовища і суб’єктивного відношення людини до своєї роботи.

Як правило, через 3-4 години працездатність починає знижуватися, увага розсіюється, рухи сповільнюються, зростає кількість помилок (період с). Звичайно до цього періоду пристосовують обідню перерву (d). Після обідньої перерви організм знову проходить через фазу впрацьовування.

Найбільш відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці.

На першому етапі готується об’єкт планування й обсяг робіт, мета проведених заходів. На другому, найбільш трудомісткому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської праці, і розкриваються резерви підвищення його продуктивності. Для цього використовуються фотографія, хронометраж, моментові спостереження, а при необхідності і кінозйомка.

Фотографія робочого дня керівника полягає у спостереженні і вимірах усіх без винятку витрат часу протягом повного робочого дня або його певної частини. Основне призначення цього процесу полягає у виявленні втрат робочого часу і причин, що їх породжують. За допомогою хронометражу вивчають витрати робочого часу на виконання повторюваних трудових операцій.

Моментові спостереження застосовуються для вивчення праці фахівців, зайнятих виконанням практично однакової роботи.

При кінозйомці процес праці фіксується на відеоплівці. В результаті перегляду можна побачити “вузькі” місця організації праці.

На заключному, третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

Час роботи і час відпочинку в законодавства України тривалість робочого дня робітників сільського господарства дорівнює 8 годинам, з 1 годиною перерви через 4 години праці. Так, для 5 денної робочої неділі для 1 робітника підприємства добова норма праці і відпочинку становить – 4 години праці, 1 година відпочинку і 4 години праці, недільна норма праці і відпочинку дорівнює – 40 годин праці і 5 годин відпочинку, середньомісячна – 160 годин праці і 20 годин відпочинку, середньорічна – 1760 годин праці і 220 годин відпочинку. Для шестиденної робочої неділі змінюється тільки денна норма праці і відпочинку – 3,3 години праці, 0,8 годин відпочинку, 3,3 години праці.


3. Розробка нормативів і норм праці

 

3.1 Способи вивчення трудових процесів

Раціонально спроектувати трудовий процес, забезпечити обґрунтованість норм праці можна тільки на базі вихідної інформації і спеціальних досліджень. Основними цілями таких досліджень є:

-           аналіз структури операції і витрат робочого часу;

-           одержання інформації про фактори, що впливають на витрати робочого часу;

-           визначення величини і причин втрат та нераціональних витрат робочого часу;

-           одержання даних для розробки норм і нормативів;

-           оцінка якості застосовуваних норм і нормативів, причин невиконання (перевиконання) норм;

-           порівняльна оцінка раціональності використовуваних прийомів і методів праці;

-           одержання вихідних даних для розробки інструкційних, технологічних карт.

Основним об'єктом нормування є виробнича операція. Виробнича операція розчленовується на окремі складові частини:

-           Трудовий рух. Є первісним елементом трудового процесу і являє собою однократні дії робітника.

-           Робочий прийом. Являє собою закінчену сукупність дій робітника, характеризуемое цільовим призначенням.

-           Комплекс прийомів. Група прийомів об'єднаних по технологічній ознаці.

-           Прохід - повторювані дії, проведені над тим самим предметом праці на одному робочому місці.

-           Перехід - частина операції по обробці поверхні при незмінності використовуваного інструмента і настроюванню устаткування. В операції буває кілька переходів – чорнова обробка, чистова обробка, підрізування і т.д.

У ході вивчення трудового процесу і його нормувань вирішуються дві задачі: визначення фактичних витрат часу на виконання операції і її елементів; визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частини).

Методи вивчення витрат робочого часу реалізується шляхом безпосередніх вимірів і моментних спостережень. Метод безпосередніх вимірів полягає в безперервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксації показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції. Розрізняють кілька різновидів методу безпосередніх вимірів. Суцільні виміри (за поточним часом) ведуться шляхом безперервної реєстрації всіх елементів роботи в їхній тимчасовій послідовності, у записі фіксується календарний час закінчення кожної робочої операції. Тривалість елементів операції визначається шляхом додаткових розрахунків. Вибіркові виміри застосовуються для вивчення окремих елементів роботи, операції незалежно від їхньої послідовності в часі. У ході спостереження фіксується й у записі відразу відбиває тривалість кожного досліджуваного елемента. Циклові виміри використовуються для вивчення елементів операції (дій, рухів) невеликої тривалості.

Метод моментних спостережень складається з реєстрації і обліку кількості однойменних витрат робочого часу у випадково обрані моменти (у деяких випадках — через рівні проміжки часу). В основі цього методу лежить закон великих чисел, відповідно до якого «взаємні відхилення частин сукупності поглинаються всією сукупністю, і з досить високою імовірністю по окремій частині можна судити про сукупності в цілому».

При застосуванні даного методу структура витрат часу встановлюється по питомій вазі моментів, у які відзначалися ті або інші стани у загальній кількості врахованих моментів за весь період спостереження. В залежності від мети вивчення витрат робочого часу виділяють наступні види спостережень:

1.         Хронометраж — вивчення періодично повторюваних елементів операції, підготовчо-заключної роботи, дій по обслуговуванню робочого місця.

2.         Фотографія робочого часу — вивчення робочого часу виконавця, часу використання устаткування протягом зміни або її частини шляхом виміру усіх видів витрат часу (роботи, перерв), їхнього змісту, послідовності, тривалості.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5

рефераты
Новости