Курсовая работа: Аналіз та планування основних фондів торгівельного підприємства (на прикладі ТОВ "БАРС")

Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з незавершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

Процес проходження основними фондами вказаних етапів циклу відтворення являє собою рух основних фондів, управлінню яким на торговельному підприємстві присвячена дана робота.

Рух основних фондів буде мати особливості у випадку простого та розширеного відтворення:

-  Просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів.

-  Розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене – шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.

Визначення сутності основних фондів торговельного підприємства та поняття їх руху є теоретичною базою, яка дозволяє поставити основні задачі управління рухом основних фондів торговельного підприємства.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будьяких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку.

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

1.2 Основні завдання управління рухом основних фондів торгівельного підприємства

При розробці політики управління рухом основних фондів необхідно формувати відтворювальні процеси на підприємстві так, щоб досягти при цьому економічного ефекту.

Розвиток основних фондів повинен плануватися з орієнтацією на вирішення основних завдань, що постають перед підприємством у процесі його функціонування. Основними такими завданнями є підвищення рівня обслуговування покупців, скорочення витрат їхнього часу на придбання товарів, забезпечення зростання товарообороту підприємства, а також рівня рентабельності його діяльності, покращення умов зберігання товарів та забезпечення раціонального товароруху, збільшення прибутковості власного капіталу підприємства.

В першу чергу для розробки політики управління рухом основних фондів необхідно забезпечити організацію обліку і створення інформаційної бази для прийняття рішень щодо управління фондами. Інформація повинна містити точні дані, щодо величини та вартості основних фондів, їх динаміки та структури, їх впливу на рівень витрат обігу. необхідна інформація для аналізу міститься у:

-  балансі підприємства (форма №1);

-  звіті про фінансові результати та їх використання (форма №2);

-  звіті про фінансово-майновий стан підприємства (форма №3);

-  спеціальних книга, інвентарних списках;

-  звіті про затрати на виробництво продукції, робіт та послуг (форма №5);

-  звіті про наявність холодильного, торгового, механічного, підйомно-транспортного і іншого обладнання (форма №2торг).

На основі інформаційної бази проводиться глибокий аналіз основних фондів, розраховуються показники їх відтворення і ефективності використання. Це дуже важливий момент, адже на основі зробленого аналізу формується система стратегічних цілей підприємства.

В залежності від стадії життєвого циклу підприємства і особливостей економічного середовища, в якому воно функціонує, стратегічними цілями можуть бути такі [25]:

-  створення умов для розвитку товарообороту, підвищення виробничого потенціалу підприємства;

-  підвищення доходності;

-  підвищення рівня інфляційної захищеності майна;

-  підвищення ступеня матеріалізації капіталу;

-  підвищення рівня торгового обслуговування;

-  заміна зношених основних фондів і т.д.

Управління рухом основних фондів являє собою частину загальної економічної стратегії підприємства і переслідує основну мету: забезпечити відтворення основних фондів та їх ефективне використання на підприємстві.

Основними завданнями управління рухом основних фондів є [24]:

1.  Аналіз стану та ефективності використання основних фондів на торговельному підприємстві.

2.  Визначення розміру потреби в прирості основних засобів.

3.  Обґрунтування ремонтної політики підприємства.

4.  Вибір форми задоволення потреби в прирості основних фондів.

5.  Раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства.

Аналіз стану та ефективності використання проводиться в цілях вивчення динаміки загального їх обсягу і стану, ступені їх придатності, інтенсивності оновлення та ефективності використання і поділяється на етапи:

І етап – аналіз обсягів та динаміки основних фондів.

На цьому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних фондів торговельного підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондів порівняно з попередніми періодами.

ІІ етап – аналіз стану та складу основних фондів.

Цей етап аналізу характеризується питомою вагою різних груп основних фондів в загальному обсязі основних фондів, що дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх складі.

ІІІ етап – аналіз ступеню зносу основних фондів.

В процесі оцінки ступеню зносу використовуються такі загальні показники [23]:

1.  Коефіцієнт зносу основних фондів, який визначається як відношення суми зносу основних фондів до первинної або відтворювальної вартості. Цей коефіцієнт характеризує ступінь зносу основних фондів та відшкодування витрат на формування основних фондів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14