Дипломная работа: Характеристика кабана

Викладання кормів у автогодівниці проводять один раз на 10–14 днів, залежно від їх ємності і кількості тварин, що підгодовують. При підгодівлі кабанів з автогодівниць виключається затоптування кормів тваринами та рознесення птахами. В місцях, куди на підгодівлю приходять великі стада кабанів, слід влаштовувати дві автогодівниці. Одну з них огороджують з таким розрахунком, щоб до неї могли дістатися тільки молоді кабани.

У лісі треба споруджувати кормосховища, куди восени завозити корми на цілу зиму. Один єгер може легко подавати звідти корм на підгодівельні майданчики чи в автогодівниці у 3–4-х місцях. Працівники мисливських господарств визначають терміни викладання кормів у кожному окремому разі.

Для підгодівлі можна використовувати картоплю, буряк, моркву, кукурудзу, жолуді, зерновідходи, сухий жом цукрового буряка, силос, тощо. На одного кабана на добу потрібно 0,5 кг кормів у листопаді-грудні і до 2–3 кг у січні-березні.

Штучна підгодівля призводить до концентрації кабанів на порівняно невеликих ділянках лісу, поблизу підгодівельних майданчиків чи автогодівниць. При достатньому об'ємі підгодівлі взимку кабани більшу частину доби перебувають на лігвищах поблизу підгодівельних майданчиків на відстані 200–1000 м, у той час як у природних умовах вони за добу часто проходять від 3–4 до 6–7 км і більше.

Враховуючи це, підгодівельні майданчики слід влаштовувати у багатьох місцях по території, щоб не допускати концентрації великих стад кабанів на невеликих ділянках лісу. У кабанів, яких підгодовують на майданчиках, дуже швидко виникає досить стійкий умовний рефлекс (або комплекс рефлексів) на звуки, що свідчать про доставку кормів (скрип воза, фуркання коней, стукіт певним предметом, людський голос тощо).

При цих звуках усі особини стада, які відпочивають поблизу, піднімаються і сходяться до підгодівельного майданчика. При систематичній підгодівлі різко змінюється ставлення кабанів до людини. Вони ніби перестають її боятися, стають довірливими, чого не можна сказати про старих особин, які підходять до майданчиків тільки після того, як переконаються, що можна спокійно пожирувати.

Більшість дослідників (П.Г.Козло, 1989; Хайнц Майнхардт, 1983) відзначають, що штучна підгодівля одночасно з позитивним впливом (запобігання смертності тварин взимку, збільшення поголів’я) має і негативний, тривала щорічна підгодівля призводить до того, що кабани певною мірою втрачають притаманну їм високу витривалість. Якщо не проводити селекційного відбору, то в кінцевому результаті підгодівля сприяє ослабленню популяції.

Поблизу підгодівельних комплексів доцільно споруджувати вежі спостережень, з яких ведуть кількісний та якісний облік, селекційний відбір неповноцінних тварин, експлуатацію поголів’я тощо.

Важливими біотехнічними заходами із збільшення кормових ресурсів є і створення кормових полів, плантацій та реміз.

Поля створюють переважно для копитних звірів. Закладаючи їх на території лісових угідь, не слід концентрувати посіви на великих площах. Краще лісових галявин, міжквартальних просік, трас трубопроводів тощо. На літо кормові поля бажано огороджувати, а взимку влаштовувати проходи, перекриваючи лише окремі ділянки.

Вирощувати на кормових полях рекомендується: топінамбур (земляну грушу), картоплю, овес, суміші вівса і гороху, вику з горохом, кукурудзу, жито тощо. З трав’яних рослин можна використовувати райграс, тимофіївку, еспарцет, дику петрушку. Слід віддавати перевагу змішаним культурам, тобто на одному полі висівати разом 2–3 культури, що приваблюють більше видів мисливської фауни.

Мисливські звірі часто страждають на гельмінті захворювання. Споживаючи відповідні сезонні лікарські рослини, вони тим самим лікуються і від різних хвороб. У зв'язку з цим дуже корисно висівати на кормових полях, вздовж лісових просік, доріг, на галявинах, трасах трубопроводів і ліній електромереж різні види полину. Тварини, поїдаючи стебла, листя та насіння, позбавляються кишкових паразитів.

3.5 Заготівля кормів та створення захисних реміз

Заготівля кормів відбувається влітку та на початку осені в кінці збору врожаю, в залежності від дозрівання тої чи іншої культури. В заготівлі кормів приймають участь працівники мисливського господарства та мисливці. Важливими біотехнічними заходами із збільшення кормових ресурсів є створення кормових полів, плантацій та реміз.

Поля створюють переважно для копитних звірів. Закладаючи їх на території лісових угідь, не слід концентрувати посіви на великих площах. Краще засівати непридатні для господарського використання невеликі (0,2–1 га) ділянки лісових галявин, міжквартальних просік, трас трубопроводів тощо. На полях вирощувати рекомендується: топінамбур (земляну грушу), картоплю, овес, суміші вівса і гороху, вику з горохом, кукурудзу, жито тощо. Данні про заготівлю кормів та створення захисних реміз вказані в таблиці 3.2.

3.2. Виконання біотехнічних заходів

Розділ 4. Мисливськогосподарське значення та розвиток галузі

4.1 Пропускна спроможність ДП „Лубенське лісове господарство”

Під пропускною спроможністю мисливського господарства розуміється кількість "мисливце-днів", яка може бути запропонована для проведення полювань в угіддях господарства без збитків для місцевих ресурсів мисливської фауни. Ця величина визначається для кожного мисливського виду, на який планується відкрити полювання.

Пропускна спроможність, в першу чергу залежить від ємності мисливських угідь господарства, яка обумовлюється крім загальної чисельності тварин, величиною річного приросту їх популяцій, що підлягає вилученню, а також теоретично прийнятими (полювання на копитних і вовка) або законодавчо зумовленими (полювання на деяких хутрових звірів та птахів) нормами відстрілу мисливської фауни.

Таким чином, для обчислення пропускної спроможності господарства необхідно знати, крім, кількості тварин, які підлягають вилученню, також норми їх вилучення.

В зв'язку з тим, що не всі виходи на полювання бувають успішними, згідно рекомендації вводяться коефіцієнти успішності полювання для кожного виду полювання.

В залежності від місцевих умов мисливського господарства коефіцієнти успішності полювання були встановлені для лося – 50%, для козулі – 65%; для кабана – 60%.

Таким чином загальна пропускна спроможність господарства по основних видах мисливської фауни (козуля, кабан, заєць) в 2001 році складає 4744 мисливце-днів", а в кінці ревізійного періоду (2010 р.) становитиме 3845 "мисливце-днів".

Строки, правила полювання та відповідальність за їх порушення Означенні Законом України "Про мисливське господарство та полювання", 2000 рік.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання (Держкомлісгосп України) може змінювати для окремої області або ряду областей строки полювання, забороняти полювання на всі або окремі види мисливської фауни в залежності від її фактичної наявності, кліматичних умов року тощо.

При плануванні полювання на експлуатаційній ділянці господарства необхідно враховувати те, що одночасне полювання на всій території ділянки негативно позначається на загальний чисельності фауни та спричиняє її відкочування за межі господарства. Тому полювання повинно проводитись одночасно не більше, як на 60 – 70 % території експлуатаційної ділянки з розрахунком на те, щоб злякані звірі та птахи могли спокійно сховатись на ділянках, які не охоплені полюванням.

Неабияке значення для успішного полювання має підготовка до сезону полювання і хороша організація його проведення. При проведенні спортивного полювання головним завданням являється задоволення мисливських потреб мисливців.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8