Дипломная работа: Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди

Рис. 2. Екологічно чисто та безпечно

Але, незважаючи на наявність знаків, екологічне маркування становить незначний інтерес для підприємців і менеджерів, які безпосередньо беруть участь у прийнятті господарських рішень. Вони поки що мало приділяють уваги проблемам формування екологічної свідомості, заміні технократичного імперативу екологічним.

Це підтверджують і статистичні дані. Наприклад, було проведено експертне опитування з проблем екологізації підприємницької діяльності й оцінки ефективності діючої системи управління підприємством з точки зору врахування екологічних чинників. Дослідження проводилися серед підприємств-членів Донецької торгово-промислової палати методом індивідуального і колективного інтерв’ювання.

Загальне число експертів – 280 чоловік.

Результати засвідчили, що з усіх респондентів тільки 3,3% у повному обсязі мають інформацію про екологічні вимоги до основних видів продукції і технологій, використовуваних для її виробництва, 59,2% володіють нею лише частково. Водночас 37,5% не змогли оцінити власну поінформованість, що свідчить про їхню необізнаність у цьому питанні [22].

Окрім знака «Екологічно чистий» «Екомедсервісом» в Україні впроваджено конкурс на право отримання знака «Екологічно чисто та безпечно», що проводиться за сприянням Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та наслідків Чорнобильської катастрофи, Торгової промислової палати України за ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».

Сьогодні важливим завданням є пошук нових підходів у екологічному маркетингу, організації екомаркування та екологічній рекламі. Оскільки ці теми почали розроблятися в Україні лише в останні роки, перспективними для опрацювання залишаються всі ці напрями. Особливо малодосліджена екологічна реклама, певні кроки з розгляду якої зроблено лише за кордоном. Дальшого розроблення потребує аналіз соціальної реклами, потенціал якої у справі охорони довкілля та формування екологічної свідомості поки що недооцінене.

У багатьох країнах світу існує науково обґрунтоване та стандартизоване маркування екологічно чистої продукції. Наприклад, це квітка із зірочками в Європейському Союзі, «Блакитний янгол» у Німеччині, або «Білий лебідь» у Скандинавських країнах, «Еко-знак» у Японії тощо.

Рис. 3. Зразки екомаркування

У США екологічна відповідальність та «зелений маркетинг» – закон номер один для роздрібних торговців і їх постачальників, які прагнуть забезпечити покупців екологічно чистими продуктами. Принаймні так стверджують американські підручники з основ роздрібної торгівлі. Методи «зеленого» маркетингу вельми різноманітні.

Компанія Safeway розміщує в місцевих газетах рекламні оголошення про програму «Чистого вибору», що включає в себе розробку спеціальних магазинних покажчиків, які вказують, де знаходяться екологічно чисті продукти та пояснюють їхні переваги. Safeway продає за собівартістю надійні полотняні сумки, з якими можна ходити за продуктами. Цей та інші каліфорнійські супермаркети стимулюють переробку відходів, пропонуючи п'ять центів кожному покупцеві, який повторно скористався своєю сумкою.

Wal-Mart закликає постачальників до збільшення виробництва екологічно чистих товарів. Наприклад, щоб скоротити відходи, компанія примусила Procter & Gamble упаковувати дезодоранти «Sure» та інші товари без додаткових коробок. Усе те, що відповідає нормам охорони довкілля, виділяється спеціальними знаками і табличками. Крім того, щомісячні буклети Wal-Mart переповнені «зеленою» інформацією, а сама компанія реалізовує програму з переробки відходів.

Щоб зменшити кількість ялинок, що вирубаються під Різдво й потім потрапляють на звалище, компанія Ikea пропонує живі ялинки напрокат. Вартість послуги – 10 дол. США плюс аналогічна застава.

Разом з тим Америка після Німеччини та інших європейських країн ще не достатньо виглядає «екологічною». Хоча є окремі міста, наприклад, Портленд чи Сіетл, які багато роблять для охорони довкілля, переважна більшість ще тільки збирається щось зробити. Додатковою мотивацією виступає запровадження екологічного аудиту та сертифікації.

Міжнародною організацією зі стандартизації прийнято перші міжнародні стандарти ISO 14000 «Управління якістю навколишнього середовища». Підприємці в нашій країні також вже орієнтуються на них. Але для декого причина не стільки в екологічній свідомості, а в прагненні бути конкурентоспроможним. Наявність сертифікованої системи управління довкіллям є невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України до придбання українських товарів.

Впровадження екомаркування сприятиме розвитку екологічної освіти споживачів, суттєвим змінам у формуванні принципів вибору товарів та послуг. Існує потреба запровадження єдиного всеукраїнського знака екологічної продукції, «паблік рілейшнз» та рекламна кампанія цього процесу. Цілком слушна думка фахівців, котрі вважають, що нам потрібні «цільові державні програми розвитку екологічних ринків і екологічного підприємництва» [23].

Екологічне споживання стає звичним явищем [24]. Зростання екологічної свідомості споживачів дає поштовх розширенню напрямків журналістики, і екологічної зокрема, екологічним «паблік рілейшнз» та рекламі, які досліджуються автором [25]. Ці напрямки дають змогу активно співпрацювати з населенням. Саме тому вони мають опинитися у центрі уваги науковців, котрі займаються питаннями формування екологічної культури, екологічного менеджменту тощо.

Екологічна комунікація є важливим фактором підтримки політичної стабільності в країні і надійним інструментом превентивних заходів її збереження. Для плідного розвитку екологічної журналістики в Україні варто залучати міжнародний досвід. Це важлива передумова посилення ефективності національної преси у висвітленні екологічних проблем, пропаганди України як рівноправного учасника процесів формування екологічної політики в Європі.

Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримки природоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей для дій, направлених на захист природи.

Екологічна пропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямої реклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційні щити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, за допомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.

Пропагандистсько-освітня робота не повинна бути вузько обмежена розглядом природних територій, що особливо охороняються, як основного місця її проведення. Навпаки, до екологічної освіти і природоохоронної пропаганди заповідні об'єкти повинні найчастіше залучатися опосередковано через друк, радіо, телебачення, популярну літературу, буклети, кіно і т.д., де б обговорювалися завдання, способи охорони, конфлікти, результати, відбувалася б популяризація, ознайомлення населення з їх красою і культурно-історичною значущістю.

Серед перспективних засобів екологічної пропаганди на сучасному етапі можна виділити такі напрямки, як розвиток екологічної журналістики, екологічної реклами і маркірування екобезпечної продукції, а також екологічний туризм.

1.  Войтасик Л., 1981. Психология политической пропаганды, М.: Прогресс, 277 с.

2.  Надирашвили Ш.А., 1978. Психология пропаганды. Тбилиси, Мецниереба, 120 стр.

3.  Якушев В.М., 1967. Гносеологические и психологические основы агитации и пропаганды. Автореферат, Львов, 19 стр.

4.  Шерковин Ю.А., 1969. Некоторые социально-психологические вопросы пропагандистского воздействия. Вопросы психологии, №4, стр. 131–139.

5.  Социология и пропаганда, 1986. М.: Наука, 205 стр.

6.  Гуменюк Н.П., Гончаров В.Д., Филиппов С.С., 1982. Информация в сфере физической культуры. К.:Здоровье, 107 стр.

7.  В.Е. Боpейко. Пути и методы природоохранной пропаганды / Киевский эколого-культурный центр, 2002

8.  Липин В., Гаас А., 1988. Рекомендации по проведению лесопожарной пропаганды, Красноярск, ВНИИПОМлесхоз, 93 стр.

9.  Борейко В.Е., Грищенко В.Н., 1989. О пропаганде охраны животных, включенных в Красную книгу. В кн.: Редкие и нуждающиеся в охране животные. Сборник научных трудов, М.: Главохота РСФСР, стр. 5–14.

10.  Венгерова Э.В., Иксанова И.В., 1984. Экологические аспекты деятельности современных европейских музеев естественной истории // Музееведение: естественнонаучные музеи. – №128. – С. 119–143.

11.  Цицин И.В., 1976. Роль ботанических садов в охране растительного мира // Бюлл. Гл. ботан. сада. – Вып. 100. – С. 6–13.