Курсовая работа: Документальне оформлення та облік овердрафту

У науковій літературі поняття «овердрафт» отримало досить багатогранне визначення.

Здійснюючи овердрафтне кредитування, банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Таким чином, клієнту фактично надається кредит в межах певного ліміту.

Фактично овердрафт є короткостроковим й у більшості випадків незабезпеченим кредитом.

На думку фахівців контокорентна угода демонструє такі відносини між банком та клієнтом, які виходять за межі суто офіційних. Категорія «довіра», яку неможливо виміряти лише правовим інструментарієм, у цьому разі є визначальним аргументом. А тому овердрафт (контокорент), зрозуміло, не може застосовуватися для фінансування інвестицій [12, c. 130].

Зважаючи на наявні ризики, вартість овердрафта зазвичай є вищою за вартість звичайного кредиту.

Спеціалісти із порівняльного права по-різному оцінюють відмінність між овердрафтом і кредитом. Одні вважають, що «в сучасній банківській практиці реальна відмінність між овердрафтом і кредитом розмивається» [9,c.127]. А.Ковальчук не погоджується із такою думкою, він зазначає, що овердрафт як різновид кредитної угоди і власне кредит отримують відносно різне фінансове забезпечення, а отже, і правове регулювання [12, с.131].

Можливість існування операцій овердрафту в Україні законодавчо передбачена Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» (1997 р.), де зазначено, що юридичні та фізичні особи мають право «... здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлено Національним Банком України» [4]. Це рішення підтверджене також іншим Законом ст. 22.9 [3]: «Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платежів, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту», а також «Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків своїх клієнтів у межах залишку грошей на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку клієнту» [3].

Цим же Законом визначено, що платником є особа, з рахунку якої ініціюється переказ грошей або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою грошей. Під переказом грошей слід розуміти рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у грошовій формі [3].

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банк та банківську діяльність» [1] відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтами та банком. Принципово необхідно, щоб існувала відповідна угода між банком та клієнтами з приводу надання останньому (клієнту) послуг користування овердрафтом. Положення НБУ «Про кредитування» [8] передбачало, що банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредитування за овердрафтом надає переваги як клієнтам, так і банкам. Для клієнта він стає корисним у міру виникнення потреби в обігових коштах. Банк отримує додаткове високодохідне джерело розміщення коштів. Але кредитування за овердрафтом висуває й особливі вимоги до банку щодо формування ресурсів.

Перед банком стоїть завдання щодо визначення необхідного рівня пасивних ресурсів, що банк повинен акумулювати з метою забезпечення використання клієнтами встановлених лімітів овердрафтного кредитування. Недостатній обсяг ресурсів призведе до неможливості виконувати свої зобов'язання перед клієнтами та поставить під загрозу ліквідність банку, завеликий обсяг ресурсів призводить до невиправданих процентних витрат банку по залученим коштам.

Банк повинен чітко уявляти, в яких обсягах необхідно підтримувати рівень ресурсів для кредитування за овердрафтною системою, в якій ситуації вони можуть бути перекриті поточними рахунками, а коли необхідно використати довгострокові пасиви.

1.2 Порядок здійснення короткострокового кредитування за овердрафтом

Зважаючи на те, що овердрафт - це специфічний вид кредиту, до нього застосовуються положення Цивільного Кодексу України (ЦКУ). Відповідно до вимог ст. 1054, глави 71 ЦКУ за кредитним договором банк бере на себе зобов’язання надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним. Кредитний договір, у тому числі договір овердрафту (далі - договір), має бути складений тільки в письмовій формі. Розглянемо, як зазначені положення ЦКУ стосуються договору овердрафту. Для цього скористаємося нормами Постанови НБУ № 388 і положеннями Роз’яснення НБУ № 12-111.

Банк, за умовами договору, щоразу після одержання від підприємства платіжного доручення із зазначеною в ньому конкретною сумою, самостійно визначає, чи потрібний кредит такому підприємству. Наприклад, якщо залишок на поточному рахунку підприємства менше суми, зазначеної в платіжному дорученні, банк це фіксує і самостійно перераховує одержувачу суму, зазначену в платіжному дорученні. При цьому поточний рахунок підприємства в банку буде мати негативний залишок (дебет поточного рахунку банківської виписки), тому що сума грошових коштів, що враховується на ньому, зменшується на суму коштів зазначеного банку (суму платіжного доручення), перерахованих останнім одержувачу.

Наданий підприємству короткостроковий кредит у вигляді овердрафту погашається не ним самостійно, а банком в міру надходження коштів на поточний рахунок у банку зазначеного підприємства (зменшується залишок по дебету поточного рахунку підприємства банківської виписки). Це здійснюється доти, поки заборгованість підприємства по короткостроковому кредиту перед банком не загаситься повністю. Інакше кажучи, підприємству, що одержало від відправника кошти на свій рахунок у банку, не потрібно самостійно повертати кредит банку (наприклад, виписувати платіжні доручення, ін.). Останній сам утримає із зазначених коштів належні йому суми. Такими сумами можуть бути не тільки суми кредиту, але й суми відсотків за користування ним. Відповідно до Роз’яснень НБУ № 12-111 відсотки нараховуються банком відповідно до умов договору та затвердженими ним положеннями про облікову політику, але не менше одного разу на місяць на суму дебетового залишку (зазначену у виписці) по поточному рахунку підприємства в банку - процентна ставка, застосовувана для цілей нарахування відсотків по кредиту, а також порядок нарахування суми відсотків, затверджується банком і вказується в договорі короткострокового кредитування за овердрафтом. Договором може бути передбачено, що порядок погашення основної суми кредиту по овердрафту та/або нарахованої суми відсотків за користування ним здійснюється у встановлений банком строк (наприкінці тижня, місяця і т.д.), а не в міру надходження коштів на поточний рахунок підприємства в банку. В такому випадку підприємство, якому раніше був виданий кредит у вигляді овердрафту, зобов’язане поповнити свій поточний рахунок у банку у встановлені останнім строки для того, щоб зазначений банк зміг утримати належні йому за договором суми (кредит, відсотки). Договором також може бути передбачена ситуація, за якої банк, що видав кредит у вигляді овердрафту, має право утримувати належні йому суми не з рахунку підприємства, на якому здійснюється облік сум за овердрафтом, а з інших поточних рахунків такого підприємства в зазначеному банку. Це можливо, якщо підприємство не погашає (або «забуло» погасити) кредит і/або відсотки вчасно. Кредитом у вигляді овердрафту підприємство, можливо, і не скористається (навіть за умови укладання відповідного договору). Це має місце, якщо на поточному рахунку підприємства весь час буде досить коштів для розрахунків з їхніми одержувачами. При цьому банк здійснює перерахування коштів одержувачам у звичайному порядку з розрахункового рахунку підприємства. Незалежно від того, чи скористається підприємство кредитом, чи ні, при укладанні договору воно сплачує банку певну суму за відкриття овердрафту (одноразова сплата), а також: суми, що сплачують за пролонгацію терміну дії умов договору; суми, що сплачують у вигляді штрафів і/або пені за несвоєчасне погашення (або за непогашення) зобов’язань за овердрафтом (відсотків, основної суми кредиту). Зазначимо, що банк має право перераховувати суми (зазначені в платіжних дорученнях підприємства) їхнім одержувачам доти, поки не буде перевищена сума ліміту за овердрафтом, зазначена в договорі. Варто сказати і про те, що в деяких договорах може вказуватися сума поточного рахунку підприємства, з якої банк не має права утримувати належні йому за овердрафтом кошти (кредит, відсотки). Це робиться для того, щоб підприємство не залежало повністю від кредиту банку і могло здійснювати певні поточні платежі (наприклад, сплату, податків, зборів) за рахунок власних коштів. Крім того, якщо сума, зазначена в платіжному дорученні, буде перевищувати суму ліміту за овердрафтом, підприємство може дати доручення банку здійснити такий платіж (частково - за рахунок коштів банку в межах ліміту овердрафту, а частково - за рахунок коштів підприємства).

Клієнтам також можуть бути запропоновані наступні види овердрафту:

-  стандартний овердрафт;

-  овердрафт під інкасацію – надається клієнтам, які задовольняють вимоги банку і не менше 75% оборотів по кредиту розрахункового рахунку якого становить грошова виручка, яка інкасується (в тому числі, яку здав на розрахунковий рахунок сам клієнт);

-  овердрафт авансом – надається клієнтам, які задовольняють вимоги банку, з метою залучення (повернення) його на розрахунково-касове обслуговування;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9